Крім того, ВАТ “Акація” здійснила викуп 5 000 власних акцій по ціні 1,2 грн. через фінансового посередника, за послуги якого заплатило 3 000 грн

Власний капітал – це сума власних коштів підприємства, що є результатом його діяльності чи отримана від власників або учасників підприємства у вигляді внесків, придбаних акцій, паїв тощо.

Капітал втілює в собі ту частину активів підприємства, яку без будь-яких умов та обмежень можна визнати власністю підприємства. Від власного капіталу слід відрізняти суми зобов’язань та ті кошти, які утримуються підприємством для виконання певних цілей (програм), тобто від майбутніх, відкладених витрат (див. класифікацію зобов’язань у розділі 9).

Залежно від джерела формування власний капітал підприємства можна поділити на дві групи:

Вкладений капітал – це капітал, сформований за рахунок внесків власників підприємства, а також унаслідок конвертування боргових зобов’язань підприємства в акції або частки (паї).

Накопичений капітал – це капітал, сформований внаслідок господарської діяльності підприємства.

Класифікація власного капіталу за джерелами формування є дуже важливою при визнанні його елементів. Капітал підприємства не може бути сформований іншими шляхами ніж вказані вище. Тому, якщо ми не бачимо у тому чи іншому елементі капіталу, наведених у Балансі підприємства, ознак 1 чи 2 групи елементів капіталу, слід з’ясувати, чи були підстави визнавати їх такими.

Вкладений капітал включає такі елементи:

· зареєстрований капітал(статутний капітал, пайовий капітал);

· додатково вкладений капітал(емісійний дохід, інші внески засновників понад зареєстрований статутний фонд).

До накопиченого капіталу відносяться такі елементи:

· нерозподілений прибуток (непокритий збиток);

· резервний капітал;

· інший додатковий капітал.

Головною ознакою елементів капіталу першої групи є наявність реальних активів, що передані підприємству в обмін на корпоративні права, на можливість брати участь в управлінні та розподілі прибутків, майна підприємства. Із такого підходу до визначення випливає заборона на збільшення власного капіталу за рахунок внесення фіктивних активів, штучного збільшення дебіторської заборгованості і т.ін. Вирішення протиріччя між юридичним оформленням внесків до капіталу та необхідністю виконувати це правило полягає у застосуванні в системі бухгалтерського обліку та фінансовій звітності коригуючих показників:

· неоплачений капітал;

· вилучений капітал.

Ці показники відображають рух власного капіталу у процесі його формування та управління ним. Вони є технічними, регулюючими стосовно суми сплаченого капіталу:



Неоплачений капітал– це сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу.

Вилучений капітал – дорівнює фактичній собівартості акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників.

Зареєстрований капітал – юридично оформлена, офіційно об’явлена і належним чином зареєстрована частина внесків власників до капіталу підприємства. У тому числі виділяють:

статутний капітал – зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства;

пайовий капітал – сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарської діяльності, а саме: суми пайових внесків членів споживчого товариства, колективного сільськогосподарського підприємства, житлово-будівельного кооперативу, кредитної спілки та інших підприємств, що передбачені установчими документами.

Законом України “Про господарські товариства” встановлено мінімальний розмір статутного капіталу різних видів товариств:

для акціонерного товариства – сума, еквівалентна 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення акціонерного товариства (стаття 24);

для товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю – сума, еквівалентна 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення товариства.

Додатково вкладений капітал – це сума внесків засновників понад зареєстровану частину. У складі додатково вкладеного капіталу виділяють:

емісійний дохід, який пов’язаний з придбанням акцій за ціною, вищою за їх номінальну вартість, у акціонерних товариствах та



інші внески засновників понад зареєстрований статутний фонд, які вносяться без рішень про зміну розміру статутного капіталу.

Друга група елементів капіталу так чи інакше формується внаслідок діяльності підприємства – це накопичений (зароблений) капітал, головні елементи якого:

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) – частина чистого прибутку, що не була розподілена між власниками.

Резервний капітал – сума резервів, створених, відповідно до чинного законодавства або установчих документів, за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

Законом України “Про господарські товариства” (стаття 14) встановлено мінімальний розмір:

· резервного фонду – 25 відсотків від статутного фонду,

· щорічних відрахувань до резервного фонду – 5 відсотків від суми чистого прибутку.

Фактичний розмір резервного фонду та щорічних відрахувань до нього встановлюється в установчих документах, але він не може бути меншим за встановлений законом мінімум.

Інший додатковий капітал включає такі види додаткового капіталу:

· капітал від дооцінки необоротних активів – капітал, сформований внаслідок дооцінки активів, яка здійснюється відповідно до П(С)БО;

· дарчий капітал – вартість активів, безоплатно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

По суті, перша позиція – це накопичений за всю історію підприємства результат його діяльності. А дві інші є модифікованими формами такого результату.

Резервний фонд є тою часткою нерозподіленого прибутку, яка відрізняється практично тільки забороною його використання на розподіл дивідендів за простими акціями.

Інший додатковий капітал є “майбутнім нерозподіленим прибутком під сумнівом”, оскільки відповідні їм суми активів мають пройти перевірку часом для остаточного підтвердження достовірності їх оцінки. У процесі використання необоротних активів пов’язані з ними суми іншого додаткового капіталу кінець кінцем приєднуються до результатів діяльності підприємства, або списуються (коригуються), якщо вони не підтвердилися.

Для накопичення інформації про власний капітал підприємства та відображення операцій з капіталом у Плані рахунків передбачено четвертий клас рахунків “Власний капітал та забезпечення зобов’язань”. Рахунки цього класу відповідають основним елементам капіталу, які були розглянуті вище і які відображаються у Балансі за встановленою П(С)БО 2 формою (таблиця 10. 1).

Таблиця 10.1 Взаємозв’язок залишків на рахунках бухгалтерського обліку та статей Балансу, за яким відображається власний капітал

10.2 Оцінка капіталу

Оцінка елементів капіталу повинна дорівнювати оцінці тих активів, з якими вони пов’язані.

Це базове правило оцінки елементів капіталу модифікується по окремих позиціях капіталу.

Таблиця10. 2 Правила оцінки елементів капіталу

Приклад 10.3 ВАТ “Акація” у 2005 році було об’явлено додаткову емісію 100 000 акцій. Перша емісія (100 000 акцій) розмішена за номіналом. Акції обох емісій випущені номіналом 1 грн. Засновники ВАТ “Акація” мають придбати 30 000 акцій другої емісії в обмін на облігації. Інші акціонери викупають акції за грошові кошти по ціні 1,5 грн. за акцію.

Засновники викупили 30 000 акцій в обмін на облігації, ринкова вартість яких 32 000 грн. Здійснена підписка на 20 000 акцій за ціною 1,5 грн. та умовою внесення на момент підписки 30% вартості акцій. 10 000 акцій були сплачені повністю, за 10 000 акцій було сплачено 30% їх вартості.

Крім того, ВАТ “Акація” здійснила викуп 5 000 власних акцій по ціні 1,2 грн. через фінансового посередника, за послуги якого заплатило 3 000 грн.

Станом на 31.12.2005 р. оцінка елементів капіталу у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності повинна становити:

Статутний капітал = (Кількість випущених акцій )х (номінал) =

= (100 000 шт. + 50 000 шт.) х 1грн. = 150 000 грн.

Додатково вкладений капітал (емісійний дохід) – різниця між ринковою вартістю облігацій та номінальною вартістю 30 000 акцій + [(20 000 акцій) х (різницю між вартістю розміщення та номінальною вартістю акцій)] :

(32 000 грн.– 30 000 грн.) + 20 000 х (1,5 грн. – 1 грн.) =

2 000 грн. + 10 000 грн. = 12 000 грн.

Неоплачений капітал = (кількість акцій другої емісії, які оплачені частково) х (вартість розміщення) х (1 – процент оплати) =

10 000 акцій х 1,5 грн. х (1 – 0,3) = 10 500 грн.

Вилучений капітал = сума, сплачена акціонерам за викуп 5 000 акцій + вартість послуг фінансового посередника =

5 000 х 1,2 грн. + 3 000 грн. = 9 000 грн.

Оплачений капітал = сума грошових коштів, сплачених за акції першої емісії + оцінка облігацій + сума грошових коштів, сплачених за акції другої емісії – вартість активів, витрачених на викуп акцій першої емісії = 100 000 грн. + 32 000 грн. + (10 000х х 1,5 грн.) + (10 000 х 1,5 грн. х 0,3) – 9 000 = 142500 грн.

Або оплачений капітал = статутний капітал + додатково вкладений капітал – неоплачений капітал – вилучений капітал =

150 000 грн. + 12 000 грн. – 10500 грн. – 9 000 грн. = 142500 грн.

Приклад 10.4 Підприємство безоплатно отримало у власність автомобіль. Справедлива вартість автомобіля 100 тис. грн. Інший додатковий капітал підприємства (в частині безоплатно отриманих активів) у такому випадку збільшується на суму, яка дорівнює справедливій вартості отриманого автомобіля – на 100 тис. грн.


6087817735059812.html
6087880121160939.html
    PR.RU™